Сьогодні болить кожного з нас. Ми втратили тих, кого любили. Ми пройшли крізь біль, втому, розпач. Але не скорилися. Українці навчилися жити під сиренами, працювати у темряві, сміятися крізь сльози, допомагати одному, навіть коли самим важко. Ворог хотів зламати, стерти, підкорити. Але він не врахував головного — силу українського духу.
Цей день — про нашу пам’ять. Про Тих, хто стоїть на передовій, хто віддав життя за свободу, хто щодня робить усе можливе й неможливе, щоб Україна жила.
Війна ще триває, але ми незламні. Попереду — Перемога. Ми виборюємо її кожного дня. За Тих, кого більше немає. За Тих, хто чекає. За Україну!