Цього дня рік тому учні збирали в наплічник найнеобхідніші речі замість шкільного приладдя, відчуваючи страх та тривогу розгублених батьків.
Рік, коли замість ранкового будильника вся Україна здригнулася від свисту ракет та сигналу повітряної тривоги.
Освітяни, діти, учні, студенти, науковці – кожен українець став на оборону Батьківщини, кожен на свій фронт. Попри втрати, ми не зупинялися, ба більше – організовувалися і діяли. Ми стали опорою одне для одного, разом переживали біль і тривогу.
Попри те, що звичний та комфортний клас, де звучав сміх і щебет дітей, був вщент зруйнований та випалений ворожою навалою, учні продовжили навчатися. Освітяни, навіть часто не маючи цілих стін власного будинку, проводили заняття просто неба чи в укритті.
Я хочу сказати «Дякую!» вам – дорогі освітяни, вам – дорогі діти, вам – дорогі батьки. Завдяки спільній вірі та підтримці ми продовжуємо працювати і гідно тримати свій фронт! Фронт освіти і науки!
Вдячний іноземним колегам, партнерам з розвитку, які з перших днів підтримували та створювали умови для здійснення освітнього процесу в Україні, а також сприяли у здобутті освіти всім, хто вимушено переїхав за кордон.
Пишаюся бути частиною української освітянської родини – єдиної і незламної!
Завдяки спільним силам, бажанню, мріям та стійкості ми наближаємося до Перемоги. Я достеменно знаю, що освітній фронт у надійних руках.
А що буде далі? Далі – ми не просто відбудуємо Україну, ми продовжимо навчати й навчатися, досліджувати й винаходити. Адже в нашій команді – найкращі!
Уже сьогодні, завдяки спільній плідній співпраці та старанням, заклади освіти – це більше, ніж платформа для набуття вмінь і навичок, це місце безпеки, підтримки та розвитку. Навіть для тих, хто поки вимушено проживає за кордоном, є місце для здобуття необхідних знань, це – освітні хаби.
Ми обов’язково повернемося до рідних домівок, найкращих шкіл, найкрасивіших міст і сіл найпрогресивнішої України!
Бажаю кожному добра та міцного здоров’я! Нам усе під силу! Віримо в ЗСУ!
Згадаймо тих, хто віддав життя за наше майбутнє. Пам’ятатимемо вічно!
Тримаймося!
Ми – сильні!
Ми – Україна!
Слава ЗСУ! Слава Україні! З повагою, Сергій Шкарлет
